Поезія Л. Українки - це джерело невичерпної мудрості
19 лютого у Запорізькій гімназії №8 відбувся виховний захід, приурочений 150 річниці з дня народження Лесі Українки, який підготували здобувачі освіти 4-В класу з класним керівником Карнаух Ларисою Костянтинівною. Вчитель розповіла про багатогранну творчу особистість Лесі Українки, про незгасимий вогонь її таланту, про високе поетичне слово, яке написано не розумом, а душею, бо саме там народилося. Діти згадали життєвий і творчий шлях поетеси, декламували вірші Лесі і про Лесю, провели інсценізацію уривків з творів. Усі присутні поринули у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова Лесі Українки, адже її поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Розміщено: Адміністрація
2021-02-19
19 лютого Україна відзначає День Державного Герба
Тризуб – символ волі, віри і держави. Шануймо і поважаймо державні символи!
Розміщено: Адміністрація
2021-02-19
19 лютого – День Державного Герба України
Тризуб є одним із трьох державних символів нарівні з прапором і гімном. Він має давню і цікаву історію. Згідно археологічних знахідок, тризуб широко використовували ще трипільські племена у ІІІ – ІV столітті до нашої ери. Загалом же історія українського тризуба починається з древнього князівського роду Рюриковичів, при яких цей символ карбувався на всьому - від грошей та печаток до цеглин, з яких будували храми. Перші писемні згадки про тризуб як символ князя Святослава зустрічаються в болгарському літописі Х століття; згідно цього джерела, стяги дружинників князя містили простіший варіант нинішнього тризуба. Син Святослава князь Володимир Великий (963 - 1015) продовжив традицію батька та вдосконалив його герб, додавши до нього ще один зубець, а після хрещення Русі - горизонтальну лінію до середини щоб зобразити хрест. Саме за Володимира тризуб набув звичного нам вигляду, ставши знаком княжої держави. 25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за герб Української Народної Республіки. 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради України його було затверджено Державним гербом незалежної України. Тризуб був і залишається символом прагнень нашого народу до волі, незалежності і процвітання, символізуючи для українців в усьому світі нерозривний зв’язок із Батьківщиною.
Розміщено: Адміністрація
2021-02-18
ОХОРОНА ПРАЦІ ОЧИМА ДІТЕЙ
Стартував Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «ОХОРОНА ПРАЦІ ОЧИМА ДІТЕЙ» – 2021. Від Запорізької гімназії №8 взяли участь здобувачі 4-А класу: Астраханцев Роман, Стародубець Марія, Муштаєва Поліна, Пікуш Максим, Петренко Артем, Закурко Анна. Ми пишаємося вами і бажаємо перемоги у конкурсі! Малюнки дітей роблять Україну безпечнішою!
Розміщено: Адміністрація
2021-02-17
15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами. Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля. Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових. З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників. У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
«Минають дні, ідуть роки Життя листки перегортає, А біль, Афгану – навіки В душі чомусь не замовкає…»
